Директор

Книш Володимир Леонідович

Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Посилання

 

Сторінка психолога | Як досягти того, щоб знання стали потребою підлітків?
Як досягти того, щоб знання стали потребою підлітків?

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою (Наполеон)

Людина страшиться тільки того, чого не знає, знаннями перемагається всілякий страх.( В.Бєлінський)

Справа не в тому, щоб знати багато, а в тому, щоб знати з усього, що можна знати, найбільш потрібне

Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не самою пам’яттю.( Л. Толстой)

        Ми вступаємо в сторіччя у якому освіта, знання, професійні навички відіграватимуть значну роль у долі людини. Без знань, які до речі дедалі ускладнюються, просто не можна працювати, приносити користь. Звичайно в наш час дуже знизився престиж освіти. Тому, що молодь бачить , що успіху в будь – якій справі можна досягти, не маючи при цьому хороших знань.  Тому , шановні батьки ваше завдання – спонукати до отримання міцних знань. Адже всі ми хочемо, щоб наші діти були не просто людиною, а людиною майбутнього, людиною – творцем всього нового, яка морально нестиме відповідальність за все, що буде створюватись.

       Навчання – ось що зараз потрібно молодій людині. Навчатись  треба завжди. До кінця життя не лише вчили, але й учились усі найвидатніші вчені. Перестанеш навчатися – не зможеш і навчати. Тому, ви батьки, повинні знати, що найсприятливіший вік для навчання – молодість. Саме в молодості, в дитинстві, в отроцтві, в юності розум людини найбільш сприйнятливий. Але разом із тим постає питання, як досягти того, щоб знання стали потребою, а не примусом в їх оволодінні?

      Усі дорослі повинні пам’ятати, що дитина – „ не розумна машина”, не комп’ютер, куди досить закласти відповідні відомості й матимеш бажаний результат. Щоб інформація спрацювала , потрібне постійне спілкування з дитиною, а тим більше з нашою сучасною дитиною. Адже інтенсифікація навчання у школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення, постійна зайнятість батьків спрямовуються насамперед на виховання етики поведінки, звички працювати, добре вчитись і т.д..  Добре вчитись – для чого? Ці запитання свідомо живуть в дитині й переконливо відповісти на них не завжди просто.

     Тому намагаючись відмітити про себе, що не потрібно робити, поки учень не розпочав виконувати домашнє завдання. На що потрібно звернути увагу, коли ви, як батьки, намагаєтесь допомогти дитині сісти за уроки.

1.Не розпочинайте вітання сина чи дочки, які повернулися зі школи, з нагадуванням про те, що вони повинні вчасно виконати уроки; є чимало інших, більш цікавих для дитини тем.

Не розпочинайте бесіди з дітьми з нагадування про їх минулі невдачі: цим ви відштовхуєте дитину! Відповідна її думка, якщо вона могла контролювати свої думки і переживання, буде наступна: „І поговорити батькам зі мною нема про що”. „Крім нарікань нічого від них не дочекаєшся”.

Не зловживайте „керівними вказівками”. Дитина здається невтомною. І це дійсно так, якщо вона сама вибрала заняття для себе, сама переключається з одного виду заняття на інше. Але як тільки буде диктант (зі сторони дорослих і однолітків) наступає швидке перевантаження, дитина зразу „в’яне”, змучується.

„Не стійте над душею” перед початком уроків. Якщо зумієте, зробіть так, щоб у дитини з’явився інтерес, який спонукає приступити до занять. Не зумієте – дайте можливість їй самій розпочати роботу, навіть якщо вона не хоче виконувати завдання.

Не привчайте довго готуватися до роботи.

Не перетворюйте приготування до уроків у покарання за попередні промахи

Не забувайте піклуватись про умови роботи. Звичне місце роботи( свій стіл або свій куточок на загальному столі), звичний розпорядок дня, звичні засоби роботи. В них входить самостійне включення настільної лампи, і переключення радіо чи телевізора на тихе звучання – все це полегшує управління власними зусиллями, робить навчальну роботу більш комфортною.

Не лякайте дитину труднощами. Цим ви тільки знижуєте рівень її активності.

Не ставтесь до її занять як до справи дитячої. Коли мова йде про розумову роботу, ми , дорослі, відчуваємо ті ж труднощі.

      Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Федір навчається в 5 класі. Не любить він виконувати домашнє завдання. Прийде зі школи , покладе портфель, пообідає і йде гуляти до вечора. А ввечері сяде і швиденько як – небудь напише вправи. А задачу часто і не розв’язує.

    Одного разу Федір прийшов зі школи, пообідав. хотів іти гуляти, а мама каже:

Зроби завдання, тоді гуляй.

    Федір сів за стіл, швиденько переписав вправи, задачу розв’язав – була дуже легка. Бачить мама, що Федір написав дуже погано.

Перепиши акуратно – попросила мама.

    Не хочеться Федору писати, але нічого не поробиш. Переписав вправу і задачу, а мама знову не задоволена.

Ти знову погано написав. Напиши гарно, а то гуляти сьогодні не підеш. 

     Федір довго плакав, так не хотілося йому ще раз писати. Але    подумав хлопчик, якщо напишу погано, мама знову примусить переписувати.

       Написав Федір красиво.

   Ввечері батько повернувся з роботи і запитав мама:

Ну як Федя вчиться? Як він завдання сьогодні виконував?

Добре працює наш син, – похвалила мама. – Написав раз – не сподобалося йому, написав другий, – не сподобалось він переписав втретє – красиво. Покажи сину.

 

Федір поклав зошити перед батьком.

Молодець, сину, – похвалив батько. – Ти станеш справжньою людиною.

Федір нахилив голову і почервонів.

      Звичайно підліток – це дитина, яка ще не є дорослою, і вже не є „дитиною”. Тому привчити її опановувати знання важко. І батькам треба націлювати дітей на те, щоб вони самостійно аналізували результат своєї роботи.

      Але є ряд причин, які можуть відволікати їх від аналізу результатів, від перевірки помилок. Які ж це причини?

І в голову не приходило цим займатись.

Якщо обов’язково перевірить і все поправить мама – навіщо самому цим займатись.

Завжди перевіряє вчитель, а мені не зрозуміло, на що він звертає увагу.

Не можу зрозуміти, як оцінити результати, щоб всіх влаштувати.

Перевірив результат: помилку, зроблену набагато раніше, знайти не можу.

Відволікався під час роботи і не помітив допущених помилок.

На черзі невідкладні і дуже цікаві справи.

На вулиці чекають друзі.

      А на закінчення хочеться нагадати, що з дитинства в кожному з нас „говорить вогник бажань бути хорошими ” (В, О, Сухомлинський), а з приходом в школу, де опановуються почати великих знань, де вперше відкриваються двері країни Наука, цей „вогник бажань” повинен розгорітися. Адже саме цей вогник стає вогнищем, на якому будуть працювати самостійність, наполегливість, бажання дитини чогось досягти у своєму житті.

     Завдання батьків – допомогти їм у цьому постійною любов’ю і вірою в сили, можливості дитини.

Переглядів: 108
Дата публікації: 15:33 21.02.2018
Версія для слабо- зорих